Їх створює майстриня Рената Онисько. Речі ручної роботи ужгородка виготовляє під брендом "Renka. Dolls, Pets & Accessories". Нам Рената розповіла як створювати хенд-мейд зі смаком. Далі — пряма мова.
Як Радянський Союз може надихнути до творчості
З дитинства я займалася рукоділлям. Няня мого молодшого брата весь час робила щось своїми руками: в’язала, вишивала, плела серветки… Я зацікавилася, попросила мене навчити. Удома в нас була творча атмосфера: велика бібліотека художньої літератури й альбомів художників, картини на стінах. Тато мій хоч і фізик, але був знайомий із ужгородськими митцями, до нас додому часто приходили цікаві творчі люди.
Я закінчила студію образотворчого мистецтва Золтана Баконія, їздила на пленери в художні табори, пробувала малювати. Це вся моя мистецька освіта — я здобула фах медика, бо на цьому наполягли батьки.
У 80-х роках ми з друзями ідентифікували себе з представниками субкультури — не сприймали радянську дійсність, відчували фальш. По-різному епатували публіку — я шила сама собі одяг: дуже викличний, екстравагантний. Це був протест проти уніформності, проти намагання зрівняти всіх людей, проти придушення ініціатив. Це мене найбільше спонукало до творчості.
Казкові й реалістичні
Свої роботи я б назвала іграшками для тих дорослих, які вміють залишатися дітьми. Дбаю, аби надати їм таких рис, що б були водночас і реалістичними, і казковими. Це м’яка скульптура, ляльки, прикраси для інтер’єру. Останні мої творіння — голови тварин у натуральну величину — виконані в змішаній техніці: основа в’язана, а деталі з валяної вовни. Одягу ніколи не в’язала, цікаві саме іграшки, бо виходять теплими, приємними на дотик. Племінниця дуже любить бавитися моїми іграшками. Її мама помітила, що пластиковим магазинним барбі діти відривають руки-ноги-голови, а зі зробленими руками поводяться бережно.
Майже весь свій час витрачаю на ляльки й прикраси, але не відчуваю цього, бо захоплює процес. Надихають німецькі антикварні іграшки 19 — початку 20 століття. Також мене все життя цікавила мода, естетика. Коли в юності не задовольняло, що продають у магазинах, сама собі шила. Слідкувала за світом моди: купувала глянцеві журнали, вивчала імена дизайнерів. Усе це сформувало моє ретельне ставлення до деталей: можу довго сидіти й переробляти, коли мене щось не влаштовує. Я не перфекціоністка, але не люблю працювати як-небудь.
Фабричне і рукотворне
Подобається експериментувати, знаходити несподівані рішення — не хочеться повторюватися або застрягнути в чомусь одному, піти в ремесло. Деяким героям придумую назви: зазвичай готовий "персонаж" і його характер їх підказують. Мають настільки яскраву вдачу, що ніби самі просять про ім’я.
Одна серія моїх робіт названа на честь персонажів з "Аліси в країні див". Казковий світ — це така країна, в яку можна втекти від проблем. Мені хочеться приносити людям позитивні емоції: щоб вони відволіклися трохи від своїх клопотів, щоб могли і погратися. Кожен у цих іграшках знаходить щось своє: хтось ностальгію, комусь згадуються спогади дитинства.
У рукотворних іграшках можуть бути невеликі недосконалості, на відміну від фабричних: десь шов нерівний тощо. У цьому сенсі речі "з конвеєра" досконаліші, але це не все. Це можна порівняти з їжею: є велика різниця між замороженими напівфабрикатами і стравою, що сам випік. Індивідуальність може створити й передати людині тільки інша людина.
Ярослава Тимощук, Varosh
Фото люб’язно надані Ренатою Онисько
