Його мандрівному досвіду позаздрить будь-яке туристичне агентство. Його здоровий стиль життя не вигідний страховим компаніям. Його зачіска не законна в Північній Кореї. Це Діма Джміль, який своїми ногами вирішив допомогти дівчині, рухи якої поки що обмежені.
"Я біжу, щоб вона ходила!" – це продовження двох попередніх акцій "Крила для дітей" та "Кроки ангелів". Ці події проходять заради Марійки Мелеш, яка хвора на дитячий церебральний параліч.
У п’ятницю, 11 квітня на Закарпатті подія такого характеру буде відбуватися вперше, адже з благодійною метою буде подолано 100 км бігом. Це експериментальний досвід для ужгородського осередку "Родини Кольпінг", а ідея акції належить самому Дімі і виникла досить спонтанно. Він більше року перебував у мандрівці країнами Азії і повернувся натхненний та наповнений новими думками.
Це перший етап, який назвали "квітневий", другий пройде в середині травня. Бігтиме так само Діма Джміль, проте іншу дистанцію в 150 км. Це буде продовженням підтримки Марійки Мелеш, яка потребує реабілітацію після 3 складних операцій в Києві.
Нам випала нагода поспілкуватися з Дімою і дізнатися багато цікавих нюансів. Далі пряма мова.
– Основна ідея була в тому, щоб просто зробити щось добре та світле тут – на Закарпатті. Проїхавши за рік багато азійських країн ми отримали такий позитив, який, мабуть, за все своє життя не віддамо тим людям, котрі нам допомагали.
Бігтиму не лише я. Також приєднається мій товариш, котрий інтенсивно тренувався і готовий до цього. Нас буде супроводжувати велосипедист, на випадок нестандартних ситуацій. Буде підтримувати нас надаючи воду та їжу. Він від’їжджатиме на відстань у 10 км, адже психологічно важко весь час думати, що хтось їде десь позаду тебе.
У нас є великий досвід в забігах. Ми брали участь в різних змаганнях, тому крок за кроком ми до цього йшли. Перед моїм від’їздом кілька років тому я вже брав участь у 100-кілометровому забігу. Ми до цього готові.
Основна частина маршруту для нас відома, так як ми кожен рік долаємо її на велосипедах. Проте є деякі невідомі моменти. Ми обрали частину шляху, де ми ще ніколи не були.
Забіг починається з мальовничого закарпатського села Ужок, далі він направляється на Ростоцький перевал у сторону Жденієва, потім ми повертаємо на Оленівський перевал, добігаємо до села Верхня Грабівниця і там є цікавий маршрут в сторону Рудникової Гути. Звідти ми виходимо на трасу Свалява-Перечин, добігаємо до Сімер, звертаємо на Ворочево, до Скалки. Там на нас чекатимуть друзі, з якими біжимо до Театральної площі в Ужгороді.
Ми стартуємо о 9-ій вечора і цей час для нас найбільш комфортний. Буде прохолодно і не так важко долатиметься дистанція. Ми використовуватимемо налобні ліхтарі, проблискові маячки і світловідбиваючі елементи на одязі.
Середня швидкість бігу виходить приблизно 7 км/год – в залежності від рельєфу. На тренуваннях ми показували швидкість і в 10 км/год, але не хочемо одразу брати швидкий темп, щоб не виснажити себе завчасно. Розраховуємо, що тривалість забігу складе приблизно 18 годин, проте я впевнений, що ми впораємося швидше.
Для мене фізична підготовка не є основною. В першу чергу я зосереджуюсь на психологічних моментах. Як правило після 7-8 години бігу починається боротьба з самим собою. Коли ти в неї входиш, то або вийдеш лідером, або програєш. Ти поринаєш в певний медитативний стан і починаєш заглиблюватися в середину себе.
Реквізити для допомоги:
Ощадбанк с. Лисичево (Іршавського району , Закарпатської області), МФО 312356, ЄДРПОУ 09312190, р/р банку 29094005500109
Призначення платежу: Для зарахування на р/р 26209010659606-Мелеш Ганна Михайлівна (мама Марійки).
Олександр Кіпа, Varosh
Фото: Rhina Ignat
