Культура

Sziget 2015: сильніший має бути добрим

14 Серпня 2015 2 977

На мості Моргіт пересідаємо на електричку. У вагоні повно людей. Останньою заскочила струнка руденька дівчина. Її обличчя вкире ластовинням і широкою посмішкою. Вона починає розповідати, як приїхала на Sziget, бо туди, де вона живе – ніколи не доїдуть артисти, яких можна побачити на фестивалі. Живе вона в Реджайні, провінція Саскачеван, Канада. Населення близько 200 тисяч людей. Розкажи мені, мила, як в твоє рідне місто ніхто ніколи не приїздить... Я загубила її десь в натовпі після зупинки і більше ніколи не побачу. Але я точно знаю, що за кілька днів вона спакує і повезе додому кілька найкращих у житті концертів і губозакаточний станок.

Встигаємо на сет The Ting Tings.

І подивитися на MO. Хлопці грають ладно. Вона цікава. Білі сандалики з білими шкарпетками – все загалом виглядає так, ніби вона втекла від мами пограти з пацанами. Хтось додумався порівнювати її з Ланою Дел Рей… МО, на відміну від раніше згаданої, співає сама і співає добре. В перших рядах стоїть хлопчина з плакатом "Happy Birthday" – відзначити 27-річчя на сцені найбільшого фестивалю Європи – зроблено! Молодець, МО.

Цілий день в Будапешті збиралось на дощ. Крутило, гриміло, парило. Пилова курява злилась в кольорі з недобрим небом. Ситуацію намагались покращити флеш-мобом з конфеті.

А потім я зрозуміла, до чого все це йшло… Дощу так і не сталося. Але стався концерт Foals.

Давно помітила, що землі Об’єднаного Королівства, чи повітря, чи вода – мають в собі щось таке, чого немає більше в світі ніде. З цього маленького клаптика суші вийшло стільки феноменальних музикантів, скільки певно не дали всі материки разом взяті.

Якщо раптом хтось при мені назве Foals хіпстерським колективчиком, то я його, м’яко кажучи, не зрозумію. Під кінець серпня відбудеться реліз четвертого студійного альбому. Дуже чекаю.

Посеред третьої пісні на сцені раптово пропадає звук. Вокаліст Янніс Філіппакіс використовує заминку для перекуру. Далі все відбувається по наростаючій. Пісні ще гучніші, Яніс розбігається і пірнає в натовп.

"What Went Down" – найактуальніший рок-трек фестивального літа, композиція, кліп до якої знімали в Києві, завершає сетліст. Янніс стоїть на металевому кордоні – весь мокрий від поту і сліз перезбуджених фанаток.

Загалом зіграно тринадцять треків. І цей концерт завершується рішуче – ніякого планового виходу на біс, яким не нехтують більшість виконавців головної сцени.

Після такого треба віддихатись. Всідаєшся десь в гору конфеті. Але мені необхідно розповісти вам про ще одну дуже важливу і визначну локацію фестивалю Sziget. Ми йдемо в Magic Mirror!

15 років тому фестивальна карта Острову Свободи поповнилась ще одним клубом. Але на відміну від решти – "гетеро-дружній" Magic Mirror взяв на себе не лише розважальну функцію. Пропаганда толерантності, поваги, ненасильства на захисту слабших – це головна місія.

Цього року Magic Mirror у всій красі – обшитий деревом, з дзеркалами, вітражами та оксамитовим куполом замість стелі. Вдень дискусії та круглі столи, а кожного вечора тут відбувається шоу "Variete" і дискотеки аж до ранку.

У програмі беруть участь артисти з різних країн світу. Є серед них і українці – пол-денсер Алекс Щукін та еквілібрист Сергій Тімофєєв. На відміну від решти виступів українців на фестивалі – тут чомусь немає явних ознак присутності української публіки.

Ведуча вечора і королева Magic Mirror – німецька травесті-діва, неперевершена Глорія Віагра, постійно нападає на Орбана і Меркель та критикує "придурків", які не сприймають людей, не подібних на себе: "В світі стільки людей! І всі люди різні. Ви не мусите любити їх за це, але маєте поважати. Уявіть, що до вас додому приходить людина, яка каже, що ви не можете пофарбувати свою кухню в білий. Це дивовижно – наскільки когось може хвилювати те, що його насправді не стосується. Люди повинні допомагати одне одному".

І з цим важко не погодитись. Загалом, протягом фестивалю помічаєш постійні акценти на "Love. Peace. Unity". Так має бути.

Після завершення другого фестивального дня, повертаємося в місто. В трамваї стаємо свідками діалогу двох ірландців, де один наполягає, що індуси приїздять до нього додому і крадуть роботу. Знаю місце в Будапешті, де такого нема, де onelove та взаємоповага. І завтра я повернусь туди знову.


Читайте також:


Катя Маріаш, Varosh

Фото: Віталій Маріаш

0 #