Якщо про буккроссинг в мережі можна знайти чимало інформації будь-якою мовою, то про велокроссинг майже нічого. Тому вважайте цей текст концептуалізацією справи.
Хоча за однією з версій, вільний обмін велосипедами було започатковано раніше, ніж книгами. Начебто один французький меценат якось придбав 250 велосипедів та розкидав їх столицею Франції для безкоштовного користування будь-ким.
Також у Франції в містечку Ла-Рошель з населенням 75 тисяч мешканців у 1974 році запустили цілу програму безкоштовного обміну велосипедами Vélos Jaunes (дослівно жовті велосипеди).
Інший цікавий прецедент з велосипедами зафіксовано також в Іспанії. Йдеться не стільки про обмін, скільки про передачу велосипеда, яким власник не користується, іншим, кому цей велосипед дійсно потрібен. Відтак, у 2009 році в Іспанії стало модно залишати непотрібні, здебільшого, старі велосипеди у громадських місцях, і хто хотів міг їх брати та користуватися. Навіть назавжди. Назвали іспанці це bikecrossing (байккроссинг).
Однак, справжній вільний обмін велосипедами за аналогією до книг досі у світі не набув ні ідейності, ні масовості. Виключно, прокат (bike-sharing).
Тому ми в редакції Varosh вирішили це виправити. Спершу вирішили створити редакційний велосипед, їздити по черзі та фотографувати на ньому героїв нашого спецпроекту Varosh Cycle Chic, а тоді подумали, чому б не давати велосипед й іншим. Назва для концепції прийшла сама по собі – велокроссинг (Velocrossing).
Звичайно, ми не залишатимемо велосипед у громадських місцях, бо є високий ризик, що він швидко опиниться, так би мовити, “на мадярах”, тобто його вкрадуть і продадуть. А передаватимемо велосипед з рук в руки знайомим, можливо, мінятимемо на інший тимчасово.
Хтозна, може це стане початком цілого руху.
Велосипед Varosh ми презентуємо на Safe Ride в Ужгороді 6 жовтня.
Його створив для нас відомий в Ужгороді фотограф та велолюбитель Тарас Вовчин, який з радістю відгукнувся на нашу пропозицію.
– Майже увесь час пішов на пошуки запчастин. За 5-6 днів я їх відреставрував. Близько тижня минуло, доки виконали моє замовлення по шкірі. 3-4 дні пішло на покраску, і 5-6 днів на те, щоб зібрати все і налаштувати. Загалом, близько місяця.
Деталі на VaroshBike Тарас шукав на спеціалізованих велофорумах і блошиних ринках Ужгорода:
– Це сіті-байк, виконаний в стилі кантріVarosh. Спочатку купив раму, потім почав шукати втулки з високими фланцями, які довелось дуже довго реставрувати, і зібрав на них колеса. Далі я дуже довго шукав систему, яка б підійшла за стилем, а вже потім весь обвіс: руль шосейний, “баран”, рама стара шосейна французька, колеса величезні 630ки, зібрані на дуже хороших втулках, сідло взяв старе шосейне і перетягнув шкірою, щоб в тон до руля. Мало не забув, я поставив кльові раритетні гальма і суперрідкісні гальмівні ручки.
Тарас наголошує, що в цьому велосипеді нема топових сучасних запчастин:
– Коли я щось купував, то в першу чергу, слідкував, щоб запчастини були автентичні, відповідали ретронастрою і вписувались в стиль велосипеда. Взагалі, велосипеди я ніколи не відновлював. З дитинства любив кастомізувати свої вєліки. VaroshBike – це мій другий велосипед, зібраний з нуля. Перед цим був мій фікс, але там я більше звертав увагу на технічні моменти, щоб він був швидкий, а тут головним було витримати стиль Varosh.
Тарас мав на увазі Varosh Cycle Chic.
Унікальний велосипед обійшовся нам у близько 2000 гривень. Азарт, ентузіазм та бажання Тараса – безцінні.
Дмитро Тужанський, Varosh
Фото: Тарас Вовчин
