Андрію Лєтошинскі 27 років, виготовляти книжки самотужки він почав майже чотири роки тому. За цей час хлопцеві вдалося реалізувати близько чотирьох сотень унікальних проектів.
За освітою він викладач філософських дисциплін, мешкає в Івано-Франківську та Вінниці. Захоплюється мандрівками та подорожами автостопом. Донедавна активно займався руффтопінгом та індустріальним туризмом. Має ще одне модне зацікавлення – фотографування на плівку. Андрія надихають роботи Анрі Картьє-Брессона, Аббаса, Еліот Ервітт, Йозефа Куделкі та інших представників агентства Магнум. Також він грає на барабанах у гурті Dead Sure. Нам хлопець розповів про власний книжковий проект, що має назву 49 BKS.
– Коли ви почали виготовляти книги і чому?
– Можу відповісти з точністю до місяця. Над першою книгою почав працювати у вересні 2010-го року. Це був подарунок на день народження, який вмістив у собі вірші, коротку прозу, малюнки, колажі 27-ми різних людей, які так чи інакше мали стосунок до іменинника. А також доробки деяких більш відомих персон, як от: Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Володимир Єшкілєв, гурт "Запаска", які люб’язно погодились взяти участь.
Чому 27? Саме стільки людей вдалось зацікавити наміром і вони зголосилися допомогти. У підсумку вийшла самодостатня книга в єдиному екземплярі. Усі надані матеріали були вшиті безпосередньо у неї. Над графікою для палітурки працював сам.
Коли усе розпочинав – абсолютно нічого не знав про цю справу. Але сумлінний штурм Інтернету, спілкування з людьми, які на той час вже були в темі, та й власна допитливість – довелось зіпсувати декілька книг, щоб поглянути як же там все влаштовано всередині, – дали маленькі, але все ж перші плоди.
Після цього досвіду складно було зупинитись. Інтерес поглинув, і поглинув так, що позаробочий час ледь не увесь віддавався саме цій справі.
– Розкажіть детальніше про проект 49 BKS.
– Ідея проекту з’явилась цьогоріч, навесні. Її суть полягає у тому, що стрітартери, райтери, молоді талановиті художники готують оформлення для записників, скетчбуків, які у підсумку роблю. 20% від кожного проданого замовлення перераховується авторам малюнків.
Це ще одна сфера самовираження для учасників проекту і своєрідний виклик для мене. Тому що ідеї, щодо оформлення, бувають різними і щоразу цікаво, чи зможу втілити їх у реальність.
– З якими художниками переважно співпрацюєте? Як їх знаходите?
– Здебільшого це "вуличні художники", принаймні з цього починалось. На деяких мав вихід одразу, інших запропонували люди, думці яких я можу довіряти. Проте, віднедавна ситуація почала змінюватись. Зацікавлені ідеєю проекту самі знаходять мене і пропонують свої малюнки для майбутніх робіт.
– Де друкуєте книжки?
– Таємниця. (ред. – сміється) Насправді на лазерному принтері. Чим далі, тим більше відходжу від такої практики у напрямку записників та скетчбуків.
– Чи є на них попит?
– На книги? Дуже малий. Всього за три роки зверталось п’ять чи шість авторів.
– Скільки коштує одна така книжка?
– Все залежить від матеріалів і об’єму роботи – ціна різна.
– Як обираєте ілюстрацію?
– Зазвичай мені не потрібно нічого обирати. Автори самі знають, що хочуть бачити на власній книзі. До найменших подробиць, як от молодий поет з Луцька Ігор Семенюк чи франківчанка Галя Гайванюк. Лише одного разу дизайн узгоджувався, але тоді звернувся не сам автор, а його дівчина. (ред. – посміхається)
У рамках проекту 49 BKS художники мають майже повну свободу дій. "Майже", тому що їм все ж таки доводиться узгоджувати зі мною деякі нюанси, але вони стосуються матеріальних складових. Стосовно малюнків – коригувань не вношу.
– Скільки вже виготовлено книг?
– Якщо скласти усе докупи, то близько 400 записників, книг, етюдників та інших виробів, що так чи інакше підпадають під слово "книга". Велика кількість з яких була роздарована під час мандрівок, на згадку, або ж просто добрим людям.
– Як можна замовити у вас книгу?
– Це можна зробити звернувшись на електронну поштову скриньку fourtyninebooks@gmail.com
– Як плануєте розвивати справу?
– Найближчі плани – розширити коло учасників проекту до 15-20-ти, домовитись про відкриття декількох оффлайн точок з арт-магазинами, куди люди могли б прийти подивитись, торкнутись і придбати те, що сподобається.
Ну і таке необхідне для молодого проекту – розвинути матеріально-технічну базу. Зробити сайт. Можливо колись відкрити крамницю-майстерню. Буде видно. Усе так швидко змінюється, що є тільки орієнтири, яким слідую і мрії, які спонукають до дій.
Ця справа моє хобі і відпочинок. Було б добре щоб колись це переросло у щось більше.
Росана Бісьмак, Varosh
Фото люб’язно надані Андрієм
